ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА

Дихальна гімнастика для дітей

     Багато батьків хвилює проблема захворювання системи дихання у дітей. Відмінним способом підвищити імунітет, відновити дихальну систему після пневмонії, бронхіту, а також запобігти частим застудним захворюванням є дихальна гімнастика. Виконувати її зовсім нескладно, до того ж, якщо проводити цю гімнастику в формі гри, то вийти подвійний ефект. Дихальна гімнастика дуже корисна для організму дитини: вона покращує обмін кисню по всьому тілу, стимулює роботу шлунка і кишечника, серцевого м'яза. Крім того, якщо ваша дитина відрізняється гіпердинамічністю, то завдяки дихальній гімнастиці, вона навчиться розслаблятися, заспокоюватися. Важливо правильно підійти до самого процесу виконання вправ і результати вас вразять.

     Як правильно виконувати вправи дихальної гімнастики? Чи знаєте ви, як насправді потрібно дихати? Вдих повинен проводитися через ніс, а видих через рот. При вдиху, стежте за тим, щоб плечі дитини не піднімалися, важливо зберігати спокійний стан тіла. На видиху, слід довше і більш плавно видихати повітря, щоб щоки дитини не роздувалися, простежте за цим. При правильному виконанні вправ, дихальна гімнастика приємна і приносить задоволення. І ще, якщо ви помітили, що дитина часто дихає або зблідла - припиніть вправу, так як, швидше за все це наслідок гіпервентиляції легенів. Панікувати не варто, просто виконайте ось таку вправу разом з дитиною: складаємо руки, ніби як з умовною водою і занурюємо в них личко дитини, при цьому робимо глибокий вдих і видих. Повторюємо 2-3 рази і посміхаємося. Все в порядку!

     Залежно від віку дитини, передбачена своя система вправ дихальної гімнастики. Почнемо з дітей, у віці 2-х років. Для діток, дворічного віку ефективними і корисними будуть ось такі вправи:

Повітряна кулька

     Запропонуйте дитині лягти на підлогу і покласти руки на живіт, уявивши, що у неї замість животика - повітряна кулька. Тепер повільно надуваємо кульку, тобто животик, а після того, як мама плесне в долоні (через 5 секунд) - кульку здуваємо. Виконувати цю вправу можна разом з малюком, повторюючи 5 разів.

Хом'ячок

     Ця вправа дуже подобається дітям. Адже воно проста і дуже весела. Запропонуйте малюкові зобразити хом'ячка, надувши щічки і пройтися так 10 кроків. Після чого, повернутися і ляснути себе по щічках, таки чином випустивши повітря. А потім пройти ще кілька кроків, дихаючи носом, ніби винюхуючи нову їжу для наповнених щічок. Повторіть кілька разів. Сміх і веселощі - гарантовано. 

     Дітям у віці 3-х років пропонуємо такі вправи:

Носоріг

     Уявляємо себе носорогом, який дихає по черзі через одну ніздрю.

Курочка

     Малюк сидить на стільці з опущеними руками, потім робить швидкий вдих і піднімає ручки до пахв, долоньками вгору, зображуючи крила курочки. На видиху, крильця опускаємо, повертаючи долоні вниз.

Водолаз

     Запропонуйте дитині позмагатися з вами, уявивши. Що ви опускаєтесь на дно океану, як справжні водолази. Наскільки він зможе затримати дихання?

     Для дітей старшого віку дихальна гімнастика стає грою, яку можна знайти всюди. Наприклад, в кафе, де можна побулькати в стакан з соком через трубочку. Не поспішайте сварити дитину, фахівці стверджують, що це чудова вправа для дихання. Важливо, щоб дитина при бульканні не надувала щоки, а губи тримала в одному, нерухомому положенні. Крім цього, купіть дитині мильні бульбашки - це теж відмінна гра і тренування дихальної системи. У рухливих іграх, використовуйте звукові вправи, такі як клич індіанців (прикриваючи рот рукою, видаємо будь голосні звуки). 

     Насправді, ідей для ігор з елементами вправ дихальної гімнастики - безліч. Все залежить від вашого з малюком ентузіазму та бажання.

КАЗКОТЕРАПІЯ

     Яка дитина не любить казки? Більшість дітлахів із задоволенням слухають прекрасні і цікаві історії, які розповідають або читають їм дорослі. Тому повчальна казка для дітей представляє собою найважливіший засіб їх надійного та мудрого виховання.

     Про значення казок у житті дітей сперечатися не доводиться. Адже саме завдяки казкам наші діти вчаться жити і розуміти цінність життя. Тому просто необхідно знайомити наших малюків з багатьма казковими історіями. 

     Що таке казкотерапія?

     Казкотерапією прийнято називати один із розділів психотерапії, який спрямований на формування та підтримку психологічного здоров'я дітей. Даний розділ науки ґрунтується на припущенні, згідно з яким, казка сприяє становленню правильної картини світу дитини, тому вона така важлива для малюків. Повчальна казка для дітей стає зразком правильної поведінки в суспільстві та вчить першим навичкам комунікації. 

     Казкотерапія припускає, що в роботі з дітьми можна використовувати казки різного роду: як художні, написані відомими авторами спеціально для юної аудиторії, так і корекційні, створені психотерапевтами під запит конкретної дитини і описують його непросту життєву ситуацію. 

Повчальні казки для дитини

Українські народні аудіо-казки онлайн

КОРЕКЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

     Основною формою діяльності дитини в школі є навчання. У процесі нього учні здобувають певний обсяг знань з різних навчальних предметів і на цій основі набувають умінь і навичок. Учитель керує навчальною діяльністю учнів, визначає обсяг, типи і методи вивчення навчального матеріалу, передбаченого програмою. Важливою функцією вчителя є викладання навчального матеріалу та контроль за ходом і якістю засвоєння його учнями.

     Відомо, що основною формою організації навчання в школі є урок. Проблема уроку постійно знаходиться в центрі уваги педагогів на всіх етапах розвитку школи.

     Процес навчання в спеціальній школі має чітко визначену корекційну спрямованість. Це означає, що кожна тема, яка вивчається на уроці, кожен метод і прийом, використаний вчителем, повинні не лише сприяти збагаченню учнів знаннями, вміннями і навичками, а й виправляти певні вади психофізичного розвитку: мови, мислення, сприймання та ін. Успішно виконати ці завдання, що стоять перед спеціальною школою, можна лише тоді, коли всі педагогічні заходи спрямовуються на корекцію психічного і фізичного розвитку дітей з особливими потребами.    Щоб діти з вадами інтелекту успішно засвоїли навчальний матеріал, потрібно активізувати і використовувати в навчанні їх життєвий досвід: подавати навчальний матеріал відповідно пізнавальним можливостям; додержуватись наступності в навчанні; систематично контролювати засвоєння учнями навчального матеріалу для своєчасної спрямованості і корекції виявлення недоліків; систематично навчати їх прийомів розумової роботи; спиратись в навчанні на наочно-предметну діяльність учнів. 

     Корекційну спрямованість процесу навчання в спеціальній школі не можна розглядати як  додаток  до  основного  змісту  роботи  школи. Вона становить суть навчально-виховного процесу. Навчання в школі – це єдиний процес, ланки якого органічно пов’язані між собою й обумовлюють одна одну. Так, сприймання учнями навчального матеріалу є необхідною передумовою засвоєння ними знань. Знання, в свою чергу, сприяють формуванню в учнів користування вміннями і навичками.

     Для розв’язання корекційних завдань на уроці в спеціальній школі запроваджуються допоміжні засоби: 

а) спрощується структура й зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів; 

б) уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів, які відбуваються в розумово відсталих учнів; 

в) багато разів повторюється щойно поданий навчальний матеріал на всіх етапах його вивчення, щоб запобігти забуванню, нечіткості сприймання; 

г) максимально використовується предметна діяльність і досвід дітей під час формування важких для них узагальнень; 

д) забезпечується взаємокомпенсація функцій різних аналізаторів, використовується слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти розриву між практичними діями, образами і поняттями; 

е) складні знання розчленовуються на окремі частини для ґрунтовного вивчення кожної з них окремо з наступним відтворенням початкової структури знань; 

є) використовуються різні види інструкцій, попередньо плануються дії; 

ж) учнем і вчителем спільно виконуються частина завдань, якщо учень не може сам його виконати; з) за допомогою запитань, показу, тренувань, щоденних виправлянь виправляються й уточнюються дії учнів, якими керує вчитель.