КОРЕКЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

     Основною формою діяльності дитини в школі є навчання. У процесі нього учні здобувають певний обсяг знань з різних навчальних предметів і на цій основі набувають умінь і навичок. Учитель керує навчальною діяльністю учнів, визначає обсяг, типи і методи вивчення навчального матеріалу, передбаченого програмою. Важливою функцією вчителя є викладання навчального матеріалу та контроль за ходом і якістю засвоєння його учнями.

     Відомо, що основною формою організації навчання в школі є урок. Проблема уроку постійно знаходиться в центрі уваги педагогів на всіх етапах розвитку школи.

     Процес навчання в спеціальній школі має чітко визначену корекційну спрямованість. Це означає, що кожна тема, яка вивчається на уроці, кожен метод і прийом, використаний вчителем, повинні не лише сприяти збагаченню учнів знаннями, вміннями і навичками, а й виправляти певні вади психофізичного розвитку: мови, мислення, сприймання та ін. Успішно виконати ці завдання, що стоять перед спеціальною школою, можна лише тоді, коли всі педагогічні заходи спрямовуються на корекцію психічного і фізичного розвитку дітей з особливими потребами.    Щоб діти з вадами інтелекту успішно засвоїли навчальний матеріал, потрібно активізувати і використовувати в навчанні їх життєвий досвід: подавати навчальний матеріал відповідно пізнавальним можливостям; додержуватись наступності в навчанні; систематично контролювати засвоєння учнями навчального матеріалу для своєчасної спрямованості і корекції виявлення недоліків; систематично навчати їх прийомів розумової роботи; спиратись в навчанні на наочно-предметну діяльність учнів. 

     Корекційну спрямованість процесу навчання в спеціальній школі не можна розглядати як  додаток  до  основного  змісту  роботи  школи. Вона становить суть навчально-виховного процесу. Навчання в школі – це єдиний процес, ланки якого органічно пов’язані між собою й обумовлюють одна одну. Так, сприймання учнями навчального матеріалу є необхідною передумовою засвоєння ними знань. Знання, в свою чергу, сприяють формуванню в учнів користування вміннями і навичками.

     Для розв’язання корекційних завдань на уроці в спеціальній школі запроваджуються допоміжні засоби: 

а) спрощується структура й зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів; 

б) уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів, які відбуваються в розумово відсталих учнів; 

в) багато разів повторюється щойно поданий навчальний матеріал на всіх етапах його вивчення, щоб запобігти забуванню, нечіткості сприймання; 

г) максимально використовується предметна діяльність і досвід дітей під час формування важких для них узагальнень; 

д) забезпечується взаємокомпенсація функцій різних аналізаторів, використовується слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти розриву між практичними діями, образами і поняттями; 

е) складні знання розчленовуються на окремі частини для ґрунтовного вивчення кожної з них окремо з наступним відтворенням початкової структури знань; 

є) використовуються різні види інструкцій, попередньо плануються дії; 

ж) учнем і вчителем спільно виконуються частина завдань, якщо учень не може сам його виконати; з) за допомогою запитань, показу, тренувань, щоденних виправлянь виправляються й уточнюються дії учнів, якими керує вчитель.